В Миколаєві провели безкоштовний воркшоп зі створення архітектурного 3D друку «Миколаїв в мініатюрі» на прикладі створених прототипів найвідоміших архітектурних споруд Миколаєва. Захід пройшов в межах проєкту «Історичний влог «ПроЩо: Миколаїв?».
Захід пройшов у приміщенні Миколаївського кризового медіацентру. Організатори: Платформою MY ART у партнерстві з Агенція розвитку Миколаєва.
Андрій Шинкаренко, як співавтор створеного модельного містечка «Dream City» у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї, розповів, що давно мріяв «створити щось своє», при цьому, щоб модель була максимально реалістичною. Тому перед створенням міні-копії архітектурної споруди варто почати зі збору історичної інформації.
З останнього, працювали над створенням цієї моделі (трансформаторна підстанція – ред.). Вона дуже складна в плані архітектури. Дуже багато довелося перелопатити фотографій. Це 1914 рік. Унікальна будівля. Три в одному: трансформаторна підстанція, диспетчерська і зупинка для очікування трамвая. На мій погляд, найцікавіша будівля у місті. І, звичайно, по праву стала, можна сказати, символом Миколаєва. Ось тепер вона з’явилася в 3D. Мені подобається… Напевно півроку працювали над цією будівлею. При тому, що є оригінал, можна вийти, обміряти, подивитися, але дуже багато складнощів було, – каже моделіст
За його словами, маючи комп’ютер і 3D-принтер, можна самому робити фантастичні речі й будь-що вдома надрукувати. Головне вийти на сам об’єкт, зробити заміри, потім створити 3D малюнок споруди і далі вже матеріалізувати свою модель.
Розказав він і про створення самого містечка «Dream City», якому виповнилось сім років, та про особливості макету міста в мініатюрі, який постійно поповнюється новими прототипами з реальної архітектури Миколаєва.
Це була мрія будь-якого хлопчиська, щоб створити щось схоже. Сім років тому нам запропонували провести виставку моделей у музеї. Ми тоді зібралися, кажемо: «Ну так, такого шансу більше не буде, щоб дали цілий зал у музеї». І ми свої колекції трьох осіб, у кого що вдома стояло на полицях, ми це все знесли, побудували величезний стіл, там 12,5 квадратних метрів, усе це розставили, запустили і все це почало працювати… Якщо в мій час це все була примітивна електромеханіка, десь якийсь контакт замикає або реле щось вмикає. То зараз моделізм пішов у комп’ютер до такої міри, що просто дух захоплює, тому що зараз вже встановлюють веб-камери в моделі, йде цифрове управління деталями, йде цифровий сигнал, усе як у житті. Навіть з’явилися спеціальні фірми, які спеціалізуються суто на електроніці під макети, які створюють звук, створюють дим, рух. Уже доходить до того, що вже навіть чоловічки на макетах починають рухатися, виконують якісь функції, – каже Андрій Шинкаренко
Більше того, чоловік впевнений, що незабаром все буде друкуватись на 3D-принтерах. Адже третина сучасних автомобілів вже друкується на таких апаратах без використання прес-форм, як це було раніше.
Експерименти йдуть дуже серйозні. Постійно з’являються нові смоли. З’явився той же екологічно чистий пластик. Ми перші свої моделі друкували на АБС-пластику, який тільки ацетоном розчиняється. Це міцний матеріал, але є ще міцніші матеріали, з яких шестерінки робляться. Вважається, що якщо ваш тираж виробу до 10 000 штук, то набагато вигідніше просто поставити в себе на виробництві три принтери і займатися 3D-друком. Якщо тираж більше 10 000 штук, то потрібно ставити термопластавтомати. Але я вже бачив в інтернеті, коли в цеху 20 м у довжину на стелажах по три-чотири ряди стоять принтери, і вони всі одночасно працюють, друкують деталі. Це вже існує. І я бачу, що ті самі автомобілі, які їздять нашим містом, там практично третина машини на принтерах надрукована, – додає моделіст
Захід пройшов за підтримки Українського культурного фонду.