Майже чотири десятиліття Володимир Яковлев працював на Чорноморському суднобудівному заводі — від збиральника корпусів до заступника генерального директора по персоналу. Після завершення роботи на підприємстві він присвятив себе збереженню пам’яті про миколаївських корабелів: збирав спогади працівників, створював книги про історію ЧСЗ та записував курйозні історії, які роками передавалися серед заводчан.
Від заводського працівника до хранителя історії
Володимир Яковлев понад 40 років був пов’язаний із Чорноморським суднобудівним заводом. За цей час він пройшов шлях від робітничої професії до посади заступника генерального директора. Через його роботу пройшли десятки, а за роки — й сотні працівників підприємства.
Ідея системно зберегти спогади корабелів виникла у нього ще в 1994 році. Тоді Яковлев запропонував створити книгу до 100-річчя ЧСЗ, у якій зібрали б свої особисті історії ветерани заводу.
Розуміючи масштаб роботи, він звернувся по допомогу до авторитетної миколаївської журналістки Агнеси Виноградової та вирішив залучити до проєкту студентів.
Я розумів, що це чималий обсяг роботи, тому подзвонив ректору нашого педуніверситету, тоді ще інституту, і запропонував, щоб студенти спробували свої сили у журналістиці. Ми відібрали 30 студенток, які мали записати спогади працівників, – каже Володимир Яковлев.
Протягом наступних трьох років на третій сторінці газети «Трибуна робочого» регулярно публікували матеріали зі спогадами ветеранів Чорноморського суднобудівного заводу.
Ці публікації згодом стали основою для окремого видання — книги «Ветерани Чорноморського». Таким чином, особисті історії працівників підприємства вдалося зібрати в одному виданні та зберегти їх для наступних поколінь.
Для Яковлева це стало одним із перших великих проєктів, пов’язаних із документуванням історії миколаївського суднобудування.
Продаж ЧСЗ: історія, яку боляче згадувати
Окреме місце у спогадах Яковлева займає період занепаду та приватизації підприємства. В дев’яностих роках він входив до робочої групи, яка займалася підготовкою ЧСЗ до приватизації.
Саме процес втрати підприємством виробничого потенціалу колишній працівник заводу називає однією з найбільш драматичних сторінок його історії.
На початку 2000-х завод продали за низькою ціною російським олігархам – братам Олегу та Ігорю Чуркіним. Через цих бандитів, завод поступово втратив свій виробничий потенціал. Потім завод перейшов до Вадима Новинського, який також контролював й Херсонський суднобудівний завод. Через політичні ігри, Новинському, скажемо так, довелось відмовитись від ЧСЗ і він забрав більшу, саму цінну частину технічного обладнання в Херсон, – розповів Володимир Яковлев.
Згодом підприємство опинилося у стані банкрутства. Ветеран ЧСЗ згадує, що особливо важко було побачити занедбаним завод, на якому він провів значну частину свого життя.
За його словами, колишні керівники навіть не хотіли пускати таких як і він на територію підприємства, побоюючись, що побачене стане для них занадто болючим, а то і драматичним.
«Флагмани Чорноморського»: каталог суден за понад століття
Ще одним масштабним проєктом Володимира Яковлева та його колеги Володимира Кожухаря, стала книга «Флагмани Чорноморського», яку вони видали у 2019 році.
У виданні автори систематизували інформацію про судна, які будували та ремонтували на ЧСЗ від кінця XIX століття до 1990-х років.
Тут є дані від підводних “малюток” до авіаносця. Для більшості людей ця книга є доволі нудною. Але пізніше ми видали ще одну книгу «Ліквідація», і оці дві книги як раз є повною історією ЧСЗ, – відмітив колишній суднобудівельник.
За задумом авторів, ці видання мають не лише розповідати про окремі кораблі, а й зафіксувати масштаб виробничої діяльності одного з найвідоміших підприємств Миколаєва.
«Миколаїв — місто корабелів»: нова історія, яка чекає на друк
Наприкінці 2021 року Яковлев разом з іншими представниками, такими ж невгамовними патріотами суднобудівної галузі, створили ініціативну групу для підготовки книги «Миколаїв — місто корабелів».
Рукопис видання вже готовий, однак питання друку залишається відкритим. Автори планують зібрати в одній книзі історії та спогади працівників одразу кількох ключових підприємств міста.
Серед них — Чорноморський суднобудівний завод, Миколаївський суднобудівний завод (колишня назва – імені 61 комунара), «Океан» та «Зоря-Машпроект» тощо.
Це має бути своєрідний колективний портрет Миколаєва як міста корабелів — через особисті історії знатних, талановитих людей, які працювали на його підприємствах.
Не всі історії, які Яковлев збирав протягом років, були офіційними чи виробничими. Частина з них дочекалась своєї черги і перетворилася на окрему книгу — «Байки Чорноморського й не тільки».
Ідея видання виникла випадково. Одного разу Яковлев опинився в лікарні в одній палаті з колишніми колегами. Під час розмов вони почали згадувати курйозні випадки із заводського життя. Так і виникла ідея зібрати подібні історії в одній книзі.
Книга починається з розповіді, як директор ЧСЗ Юрій Макаров у 1980-х роках, виконуючи безглузде рішення ЦК КПРС, боровся з алкоголізмом. Є там історія й про те, як два зами директора заводу збирали два тижні хміль у Німеччині, бо хотіли підзаробити. Є й така історія, як нашим співробітникам дали завдання придбати в Німеччині 20 корів й одного бика для господарської діяльності. Німці виставили умову – побудувати відповідні умови для утримання їхньої худоби. У бика виявилась одна особливість – він міг запліднювати корову до шести разів на день. Щоб якось розв’язувати це питання, нашим інженерам довелось придумати спеціальний механізм, щоб той бик просто не задавив своєю вагою тих корів, – поділився Яковлев.
Книга виявилася популярною серед миколаївців. За словами автора, через інтерес читачів довелося навіть додатково друкувати її другий наклад.
Професійний шлях Яковлева на ЧСЗ розпочався із роботи збиральником корпусів. Згодом він перейшов на керівні посади та завершив кар’єру на підприємстві як заступник директора.
У 2000 році, коли в Миколаєві почав активно розвиватися напрям яхтобудування, він продовжив роботу вже в цій сфері.
Попри зміну професійного напряму, суднобудування залишилося важливою частиною життя для Володимира Яковлева. Сьогодні він намагається зберегти не лише перелік побудованих кораблів чи виробничі факти, а передусім людські історії — спогади, характери, жарти та повсякденне життя миколаївських корабелів.
Для нього це спосіб не дати зникнути історії міста, значна частина якої протягом десятиліть була пов’язана саме із суднобудуванням.
Цей матеріал створений Платформою MY ART в межах реалізації проєкту «Морська спадщина Миколаєва» за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Нагадаємо, що в Миколаєві провели серію дослідницьких екскурсій музеями міста.