Станіслав понад 20 років пов’язаний із флотом. За цей час чоловік побував у багатьох країнах, отримав кваліфікацію капітана далекого плавання, захопився кайтсерфінгом, а згодом відкрив у Миколаєві перший і наразі єдиний вейк-парк в регіоні.
Від флоту до подорожей
Стас вирішив наслідувати приклад свого тата, який в свій час мав досвід в трьох навколосвітніх подорожах, та піти працювати на флот. Чоловік закінчив Національний університет кораблебудування та Одеську морську академію. Стас почав свою морську кар’єру у 2003 році.
“Я починав з самих низів та зараз маю статус капітана далекого плавання. Окрім цього я маю також музичну освіту. У старших класах я постійно носив з собою замість підручників старенький “Зеніт”. З камерою і зараз не розлучаюсь”, – говорить Стас.
Кожні п’ять років моряк має проходити сертифікацію – або підтримувати свою кваліфікацію, або ж її підвищувати. За словами Стаса, капітаном він став завдяки іншому штурману.
“В 2014 році я отримав кваліфікацію капітана 1 класу. Я був у рейсі з капітаном наставником у великій компанії, яка мала багато кораблів, і от він мене підштовхував до отримання підвищення. Я тоді був старшим помічником капітана і вже мав багато відповідальності”, – розповів чоловік.
Завдяки морській спеціальності, Стас побачив практично весь світ. Як каже чоловік, він не був лише в Азії та Австралії. Як зізнається чоловік, робота на флоті дозволила йому розширити свій кругозір та винести для себе багато цікавих моментів.
“Я працював на таких суднах, які могли заходити в невеликі порти. І там можна було поспілкуватись в пабах з людьми, які були моряками в третьому поколінні, подивитись на місцеву архітектуру…. Я помітив, що чим розвинутіша країна, тим вона відповідальніше ставиться до природи, і мені це дуже імпонує. Насправді від інших країн можна взяти на замітку, як розвивати ту ж інфраструктуру. Наприклад, можна було би розвинути річкове судноплавство, щоб вантажівки не розбивали дорогу…”, – відмітив Стас.
Як з’явився вейк-парк
У 2004 році Стас захопився сноубордингом в Карпатах. Потім кайтбордингом на спотах Чорного моря. Через п’ять років чоловіку на думку спало заснувати перший і наразі єдиний вейк-парк у Миколаєві.
“Я подумав про те, що у нас стільки води і чому б це не використати. Є два види катання на вейку – на катері і на канатці. Катер є нерентабельним варіантом, тому що там швидкий розхід палива йде. Тому найоптимальніше було побудувати канатну дорогу”, – каже підприємець.
Місцем для парку Стас обрав Спаську косу на Намиві. За словами підприємця, однією із умов відкриття локації було проведення території до ладу.
“Спочатку поставили опори, потім провести світло виявилось складно, тому ми працювали від генераторів, а тягати каністри з дизелем постійно була ще та морока. У цьому році ми поставили сонячні панелі, щоб бути енергонезалежними. Ми єдиний вейк-парк в Україні, де канатка працює від сонячної енергії. Є люди, які нам казали, що ми тут типу «псуємо оазис», хоча насправді ми вивезли звідси чимало сміття”, – зазначив чоловік.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, то Стас вивіз родину за кордон, а сам повернувся у Миколаїв. Спочатку чоловік допомагав військовим та цивільним, потім долучився до служби в ЗСУ, а згодом через погіршення здоров’я демобілізувався.
Свою роботу вейк-парк “Сансет” відновив лише навесні 2026 року. Як відмітив Стас, попит на вейкбординг не впав, навпаки миколаївці стали більше проявляти інтерес до водного спорту. У оновленому парку також є SUP-борди та каяки.
“Культура поводження на воді та безпеки наразі залишаються актуальними питаннями. Буває таке, наприклад, що хтось ганяє біля берега на гідроциклах коло плаваючих дітей. Це неприємно та небезпечно для людей, які просто відпочивають. Має бути якась взаємоповага”, – підмітив Стас.
Наразі у Миколаєві немає офіційних та безпечних місць для купання, але як говорить Стас, то людей це не зупиняє для відпочинку на пляжах. Чоловік розповів, що підприємці, які працюють на прибережній зоні можуть лише викликати екстрену допомогу та не більше, оскільки пляжі не працюють – рятувальні пости офіційно не можуть працювати.
Водний спорт і майбутнє Миколаєва
На думку Стаса, Миколаїв має великий потенціал для розвитку в плані водних ресурсів, особливо для спорту. Окремою діяльністю чоловіка є наставництво юних спортсменів, які опановують вейкбординг.
“До війни у нас була спорт-група, ми з ними досягли певних результатів – один з наших спортсменів став абсолютним чемпіоном України в категорії PRO. Зараз є нова група, а також ми почали займатись з дітьми від 10 років. Я роблю це не за гроші, а щоб підтримати наступні покоління, які прагнуть опанувати цей вид спорту. Ми єдині на Миколаївщині, хто цим займається”, – говорить Стас.
Станіслав вважає, що Миколаїв може значно більше використовувати свої водні ресурси для розвитку міста. На його думку, вода може стати поштовхом для покращення інфраструктури, транспорту та створення нових можливостей для водного спорту. Водночас чоловік наголошує: розвиваючи місто, важливо не забувати про саме довкілля – берегти воду та посилювати контроль за її станом.
Цей матеріал створений Платформою MY ART в межах реалізації проєкту «Морська спадщина Миколаєва» за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Програма «Партнерство за сильну Україну» – це багатостороння донорська ініціатива, метою якої є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, медіа та приватним сектором.
Інформаційними партнерами проєкту є Миколаївський кризовий медіацентр й Агенція розвитку Миколаєва.
Нагадаємо, що нещодавна створили цифрову колекцію юдаїки Миколаєва.