У Миколаєві будували кораблі, частина яких сьогодні використовується Росією у війни проти України. Після розпаду СРСР суднобудування фактично зупинилось. Під час повномасштабного вторгнення Миколаїв переосмислює свою морську ідентичність.
Речник Військово-морських Сил України Дмитро Плетенчук розповів про причини занепаду галузі, недооцінених особистостей історії міста та чому Миколаїв є важливим морським центром.
“Суднобудування померло у Миколаєві, ще коли розпався СРСР”
Речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук вважає, що суднобудування у Миколаєві занепало через те, що приватні інтереси були вищими за важливість збереження морської спадщини.
“Нам є що згадати, звісно, але суднобудування померло у Миколаєві, ще коли розпався СРСР. Тоді у 1991 році хтось прийняв той факт, що ми тепер незалежні, хтось – ні. Згадуючи про анексію Криму, важливо зазначити, що саме Миколаїв став центром Військово-морських сил України, вони теж відіграли певну роль в ідентичності міста”, – каже Дмитро.
“Покровський зробив набагато більше для міста, ніж Макаров”
Говорячи про видатні постаті для міста, Дмитро Плетенчук зазначив, що роль першого адмірала Української Держави Андрія Покровського досі є недооціненою. Покровський був градоначальником Миколаєва, начальником порту та гарнізону міста, згодом — міністром морських справ Української держави.
“На відміну від того ж Степана Макарова, який просто народився в Миколаєві та у 9-річному віці поїхав звідси, Покровський зробив набагато більше для міста, для України в цілому. Зокрема він формував на півдні підрозділи морської піхоти, працював над організацією національного українського флоту, керував портами та був дотичний до створення сучасного дизайну стяга ВМС України. Я вважаю, що Покровський залишив більш суттєвий слід в історії Миколаєва, ніж Макаров”, – відмітив речник.
Дмитро Плетенчук зазначив, що 90% експорту України йде саме морським шляхом, тому Миколаїв був і залишається важливим логістичним центром для країни.
“У Морській стратегії зазначено, що українські національні інтереси присутні й у Світовому океані. У Миколаєві десятки суден залишаються від початку повномасштабного вторгнення заблокованими, та останній час росіяни зосередили свої удари по портах міста, які фактично не працюють. Найіронічніше, що навіть самі російські блогери-пропагандисти не можуть пояснити доцільність таких атак для своєї аудиторії”, – додав Дмитро.
Речник ВМС згадав й про те, що низка кораблів, які були у флоті СРСР і після його розпаду перейшли до Росії, нині використовуються для атак на південь України, зокрема й Миколаїв, де частина із них була збудована.
“На Миколаївському суднобудівному заводі були збудовані крейсери проєкту “Атлант”. Комічно, що їх називають “вбивцями” авіаносців, але жодного із них вони так і не побачили. До речі, подібні крейсери Росія вже не здатна побудувати самостійно. Вони там свої подібні ракетні крейсери ремонтують десятиліттями, той же “Адмірал Нахімов” вже не відповідає сучасним технічним стандартам, а “Петро Великий”, скоріш за все, піде на запчастини”, – говорить речник ВМС України.
Морське майбутнє Миколаєва після війни
Речник ВМС України впевнений, що саме проукраїнська ідентичність, географічне положення та єднання миколаївців зіграли суттєву роль та зупинили просування російських військ в 2022 році.
“Я був тут і бачив, як змінювався настрій та ставлення деяких людей до російських обстрілів. Спочатку вони звинувачували наших військових чи керівництво країни, кого завгодно, окрім росіян. Так відбувалось, тому що Росія десятиліттями вкладалась у пропаганду, їх інформаційні агенти дійсно є сильними, ми не маємо недооцінювати ворога насправді”, – каже Плетенчук.
Дмитро говорить, що знає людей, які топлять нинішні кораблі РФ, нищать ворожі дрони та бачать своє майбутнє у Миколаєві. Чоловік впевнений, що місто має всі шанси на розвиток, центром якого стане його морська спадщина.
Цей матеріал створений Платформою MY ART в межах реалізації проєкту «Морська спадщина Миколаєва» за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Програма «Партнерство за сильну Україну» – це багатостороння донорська ініціатива, метою якої є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, медіа та приватним сектором.
Інформаційними партнерами проєкту є Миколаївський кризовий медіацентр й Агенція розвитку Миколаєва.
Нагадаємо, що нещодавна створили цифрову колекцію юдаїки Миколаєва.