Необхідність перейменування топонімів в українських містах стала ще більш актуальною з початком повномасштабного російського вторгнення. Для Миколаєва все почалося в липні 2022 року, коли міська рада ухвалила рішення про перейменування вулиці Московської на вулицю Маріупольську. Але в повній мірі цей процес завершився через два роки, у липні 2024 року, коли начальник Миколаївської ОВА Віталій Кім підписав відповідне розпорядження №273-р «Про перейменування об’єктів топонімії», яким «оновив» 152 назви об’єктів топонімії у місті.
Перейменування зачепило усі райони і мікрорайони міста, від центру до околиць на мапі міста з’явились нові назви. Ми вже розповіли про оновлення топонімів у Варварівки, тепер «переберемося» на лівий берег через Південний Буг, де розташована Матвіївка.
Як і Варварівка, Матвіївка – це колишнє селище, причому воно є старшим за місто Миколаїв (як село з сучасною назвою вперше згадується у писемних джерелах 1778 року, а роком заснування Миколаєва вважається 1789-й). Люди тут жили давно, тому на території сучасного мікрорайону знайдено залишки поселень катакомбної культури (Матвіївка-1, -2, -3; доба бронзи) та скіфських часів. Тут свого часу знаходилась козацька станиця Червона Слобода, що спочатку входила до Бугогардівської паланки, а потім – до Бузького козацького війська. В межі міста Матвіївка, яка мала і має школу, дитячий садок, амбулаторію та Будинок культури, була включена у 1973 році. Але тільки в рамках деколонізації з’явилась можливість відобразити козацьку частину історії цієї місцевості: так, вулиця, яка раніше носила ім’я російського природознавця Климента Тимірязєва, стала вулицею Чорноморського козацтва, а провулок імені російського поета Олександра Грибоєдова – провулком Козака Мамая. З’явились на мапі Матвіївки вулиця Фермерська (колишня Колгоспна), Чонгарська (колишня Карельська), Лелеча (колишня Сиреньова), Волинська (колишня Сибірська), Благодійна (колишня вулиця імені розробника радянської атомної бомби Ігоря Курчатова), а також провулок Синевирський (колишній Онезького).
Але зупинимось ми на тих назвах вулиць, які тепер носитимуть імена миколаївців і відомих українців.
Колишня вул. Маршала Чуйкова носитиме ім’я Романа Клімова (1989-2017) – миколаївця, учасника АТО, снайпера і кулеметника 72-гої ОМБр на псевдо «Штик». У червні 2014 року Роман, який з 18-ти років займався стендовою стрільбою і мав диплом снайпера, добровольцем прийшов до військкомату, відразу ж підписав контракт до закінчення особливого періоду. Вже в вересні брав участь у боях бригади в районі Волновахи, потім – у промзоні Авдіївки. Був поранений, після лікування повернувся на фронт. Загинув 2 лютого 2017 року від осколкових поранень під час обстрілу в районі міста Авдіївка. Похований у Миколаєві.
Ім’я Дмитра Щербініна (1999-2022) тепер носить колишній провулок імені російського вченого Володимира Котельникова. Дмитро народився і жив у Миколаєві. У дитинстві займався вільною боротьбою, після школи здобув професію слюсаря у Миколаївському ПТУ. Мріяв про службу у десантних військах, тому після строкової служби у червні 2021 року став бійцем 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади (псевдо «Камаз»), обійняв посаду старшого навідника. Згодом вирушив для виконання бойових завдань на територію ООС. Повномасштабну війну Дмитро разом із побратимами зустрів на позиціях біля міста Щастя на Луганщині. Загинув 12 вересня 2022 року в бою з окупантами біля села Новомихайлівка на Донеччині. Поховали Дмитра у Миколаєві.
Колишня вулиця радянського маршала Конєва тепер носить ім’я миколаївця Ернеста Хортіва (1994-2014), навідника 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Ернест підписав контракт з «79-кою» навесні 2013 року, а вже з весни 2014 року брав участь в АТО. 6 серпня під час бою з російськими окупантами поблизу села Дякове Луганської області отримав поранення, від яких помер у лікарні. Похоронений у Миколаєві. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У миколаївській школі №20 встановлено меморіальну дошку випускникові Ернесту Хортіву.
Ще дві вулиці у Матвіївці носитимуть імена видатних українців. Так, колишня вулиця російського поета Василя Жуковського стала вулицею головного командира УПА Романа Шухевича (1907-1950).
Навіть коротка біографія Романа Шухевича справляє враження, що він був унікальною людиною. Мав дві освіти (інженера-будівельника і музичну), але й знався на бізнесі – відкрив у 1937 році у Львові рекламну фірму «Фама», яка співпрацювала з польськими, німецькими та угорськими газетами, була легальним прикриттям інформаційної діяльності ОУН та створювала для неї легальну фінансово-економічну базу. Під керівництвом Шухевича розвивалась і ОУН (зокрема, було прийнято розгорнуту програму організації, що була по суті програмою національно-визвольного руху), і УПА (за зразками регулярних армій).
З вересня 1944 року Роман Шухевич став об’єктом спецоперацій органів НКВС та НКДБ УРСР щодо ліквідації керівних центрів і провідних діячів революційно-визвольного руху. Загинув у збройній сутичці з оперативною групою МДБ УРСР, котра атакувала його криївку в с. Білогорща (нині у складі м. Львів). Після упізнання тіло Шухевича було піддано кремації, а його останки таємно захоронені.
Нагороджений Золотим хрестом Бойової заслуги 1-го класу та Золотим хрестом Заслуги (обидва 1950, посмертно), Пластовим Золотим хрестом (1951, посмертно).
І залишилось сказати про ще одну деколонізовану вулицю – Дунаєвського, яка тепер носитиме ім’я українського композитора і музикознавця, Героя України, Національної легенди України Мирослава Скорика. І ви точно знаєте хоча б один його твір – ніжну і щемку «Мелодію ля-мінор», яка була написана для фільму «Високий перевал».
Загалом він створив музику до драматичних спектаклів та понад 40 фільмів, зокрема до фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Був головою журі першого музичного фестивалю «Червона Рута». Його твори, серед яких є балети, кантати, симфонічні концерти, концерти для інструментів соло тощо, регулярно виконують в Україні, інших пострадянських країнах, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Нідерландах, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді, Австралії.
Публікація створена в межах проєкту «Деколонізація Миколаєва: аналіз нових топонімічних назв у публічному просторі», який відбувається за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна