Благодійний ярмарок зібрав 30 000 грн на потреби підрозділу морської піхоти на Херсонському напрямку
В Миколаєві провели PIVDEN‘fest, який зібрав найцінніші літні спогади та найсвітліших людей, як зазначають самі організатори. Це спільний проєкт Миколаївщини та Херсонщини, який об’єднав крафтярів Українського півдня.
ЖИТТЯ В ОКУПАЦІЇ
Під час спілкування одна з організаторок PIVDEN’fest Анастасія Щибря розповіла, що за два дні попри обстріли та постійну небезпеку повертається до Херсону, бо це її дім і на неї там чекають діти.
Я сама з Херсону і через два дні знов поїду туди. І не дивлячись на обстріли, я все одно буду їздити, я там працюю з дітками, викладаю мистецькі заняття. Мене там чекають, мені треба повертатись, – каже Анастасія
Дівчина не виїжджала з рідного міста навіть під час окупації. Говорить, найскладнішим було стримувати емоції під час спілкування з окупантами.
Під час окупації була в Херсоні й після вже, коли нас деокупувати, теж весь час там. Нам пощастило, зокрема моїй родині тому, що ми майже з росіянами особисто не пересікались. Ми намагалися уникати цього всього, але були обшуки, як і у всіх. Більше всього давило морально, особливо, коли ти не можеш висловити якусь свою думку. Ти не можеш нічого сказати, і у них є улюблене питання, яке вони ставлять при обшуках «Вас ніхто не ображає?», і на нього так хочеться відповісти, що ви, росіяни, нас ображаєте…а ти не можеш цього зробити. Ти просто стоїш, боїшся і думаєш, аби вони пішли подалі і не чіпали нікого, – говорить дівчина.
Анастасія каже, що її родина не мала відношення до військової справи, але все одно навіть за українські книжки росіяни теж ставили багато питань. У сусідів Анастасії, наприклад, забрали все, що було пов’язане з Україною, наприклад, будь-яку книжку українською мовою.
Мистецькі заняття під час окупації не проводились, а батьки своїх дітей намагались сховати, аби тих не відправили в якийсь табір чи ще куди далі.
Дуже відчувалось пригнічена атмосфера і дітей дуже ховали, особливо коли їх забирали в табори, якщо пам’ятаєте, декого заставляли. Тому батьки ховали своїх дітей і не показували нікому, що ця дитина є. Ми завжди сиділи вдома, на той момент можливості проводити заняття не було, – згадує Анастасія.
ВІДНОВЛЕННЯ МИСТЕЦЬКИХ ЗАНЯТЬ
Після деокупації Анастасія відновила заняття.
Я вважаю, що мистецтво в такі важкі часи рятує життя, в якомусь сенсі. Навіть по відгукам людей, які зараз до мене ходять на заняття в Херсоні, вони приходять розрядитися та відпочити трошки, відволіктись від того, що відбувається навколо, від цієї атмосфери, яка все одно тисне, а особливо, коли десь на фоні бахкає й прилітає. Якщо ти не знаходишся в цьому районі, ти все одно близько, – розповідає дівчина.
ПРО PIVDEN‘fest
Співорганізаторка фесту Анастасія Щибря з міста Херсону розповідає, що головний задум на PIVDEN’festу – це зібрати на івенті південні мотиви, які асоціюватимуться у відвідувачів з рідним краєм: соняхи, мед, картини та світлини зі спогадами з моря, яке сьогодні недоступне через вторгнення російських окупантів. Цей фест покликаний нагадати людям, які виїхали з Херсонщини, що їх досі чекають вдома.
Задумка була така, що ми зберемо південні мотиви, а саме все, що пов’язано з півднем. Я думаю, це близько миколаївцям та херсонцям, які знайшли тут сьогодні прихисток. На фесті розкажемо про крафтярів, які є на півдні з різних регіонів. Допоможемо нашим хлопцям, які теж працюють на півдні, зібрати на машинку для виконання бойових завдань, – розповідає Анастасія Щибря
Ще одна організаторка PIVDEN’fest Вікторія Десна каже, що спочатку була ідея зробити невеличку книжкову барахолку й зібрати книжки.
У нас є знайомі, які багато читають, і в принципі, полички в них вдома забиті книжками. Я подумала, що вони можуть принесли ці книжки і ми б задонатили їх на збір. Потім ця ідея розрослася до того, що ми вирішили зібрати ще знайомих крафтярів і зробити ярмарку. У нас дуже багато, насправді, класного крафту з Херсонщини та з Миколаївщини. Власне, мене підтримала ще одна організаторка Стася, яка теж за будь-який двіж. Ось так і почали готуватися, але виявилося це не так просто, – каже Вікторія.
Вікторія зізнається, що в них немає досвіду в організації подібних заходів. Місце для проведення ярмарку їм надали друзі з бро-бару «Синій Єнот». Незапланований дощ теж додав хвилювань. Проте дівчина говорить, що вони з тієї категорії людей, які впевнені, що варто жити, адже мистецтво лікує.
Завдяки мистецтву ми познайомились з великою кількістю дуже крутих, ініціативних людей. І кожен раз, коли ти бачиш цю енергію і бажання щось робити, щось круте втілювати, то надихаєшся. Ти розумієш, що навіть попри те, що у нас зараз іде війна, а життя, особливе культурне, розвивається ще активніше в Миколаєві, – підкреслює організаторка.
Вікторія впевнена, що мистецтво і креативні люди можуть робити унікальні крафтові речі, які допомагають закривати волонтерські збори, тим самим допомагаючи війську.
За словами організаторів, під час PIVDEN’fest вдалося зібрати 30 000 грн на потреби підрозділу морської піхоти на Херсонському напрямку.
Публікація створена в межах Мистецько-культурної програми CITIZEN за підтримки Данського інституту культури