Єврейська громада Миколаєва відіграла важливу роль у розвитку міста ще з ХІХ століття, попри численні обмеження та дискримінацію. Заборона володіти землею змусила євреїв шукати себе в ремеслах, промисловості, освіті й медицині, де вони залишили помітний слід. Найбільшою трагедією в історії громади став Голокост, який забрав життя сотень тисяч євреїв на Миколаївщині. Про шлях від замовчування до відновлення пам’яті та сучасне життя національної спільноти розповів керівник ГО “Миколаївська обласна єврейська громада” Михайло Гольденберг.
Ремісники, корабели і благодійники: євреї в економічному розвитку Миколаєва
Керівник ГО “Миколаївська обласна єврейська громада” Михайло Гольденберг розповів, що коли місто розвивалось у XІX столітті, євреїв обмежували у правах, зокрема влада не дозволяла їм займатись землею, тому вони реалізовували себе у різних сферах.
Один з історичних стереотипів щодо євреїв те, що вони працювали здебільшого у сфері торгівлі. Насправді чимало представників єврейської громади були ремісниками. Наприклад, як писав історик Юрій Крючков, 25% людей, що працювали у корабельних верфах понад 200 років тому, були євреями. Багато євреїв ставали підрядниками і допомагали розвивати суднові верфі. І досягли в цьому значних успіхів. Більше 20% флоту було збудовано на цих верфях – каже Михайло Гольденберг.
У XIX столітті євреї складали понад 10% населення міста. Враховуючи це, за словами Михайла, у ті часи єврейська громада тісно підтримувала один одного зокрема через пожертвування. За ці кошти були побудовані синагоги у Миколаєві, школи, лікарня та один із найкращих на той час пологових будинків.
Голокост на Миколаївщині: трагедія, яку довго не називали своїм ім’ям
Особливу тему в історії єврейської громади Миколаєва посідає Друга Світова війна та її наслідки. Нацисти жорстоко знищили 1,5 мільйона євреїв в Україні, на Миколаївщині за офіційними даними внаслідок Голокосту було знищено до 200 тисяч осіб. Найбільшим місцем масових розстрілів стало село Богданівка, де було закатовано близько 55 тисяч євреїв. Місця, де найбільше на Миколаївщині розстріляли людей – села Добре, Новополтавка, Ефінгар та інші – це колишні єврейські сільськогосподарські колонії.
Після Другої Світової війни на місцях розстрілах, радянська влада поставила невеликі меморіали з червоною зіркою, де було вказано, що тут загинули просто “мирні радянські громадяни”, тобто не фокусуючи увагу, що більшість жертв були саме євреї. Лише у 1970-роках почали називати речі своїми іменами. Перші відповідні меморіали жертвам Голокосту почали з’являтись у 1990-х роках, вже в часи незалежності. З’явився такий меморіальний знак і в Миколаєві, встановлений на кошти громади. Останні шість років наша організація добивалась створення скверу у Миколаєві, присвяченого пам’яті Праведників народу світу. Пам’ятати про трагедію мають не тільки євреї, але всі люди. Тому що Праведники, це ті, хто рятував людей поза національної залежності, – говорить Михайло.
Від перших зібрань до власного дому: відродження єврейської громади після 1990-х
Перша єврейське громадське об’єднання, як згадує Михайло Гольденберг, була створена в червні 1990 року. Тоді її членами стали близько 400 людей, Правління складало 17 членів. Відповідно перші зібрання відбувались у Старій синагозі та в приміщенні нинішнього ДК “Молодіжний”. За словами Михайла, тоді звістка про організацію передавалась шляхом “сарафанного радіо”.
На той час багато людей внаслідок радянської епохи просто замовчували про свою національність. Коли ми створили першу організацію, то у людей, мабуть, прокинулась якась ідентичність. Адже самоідентичність – це важливо, в першу чергу, як шана нашим предкам, як усвідомлений вибір свого місця у соціумі, без сорому за свою національність, – підкреслив Михайло Гольденберг.
В цей час, у 1990-роках, на фоні розвитку єврейської громади та створення культурного центру і недільної школи, чимало громадян емігрували в Ізраїль. Як відмітив Михайло, це було пов’язано не тільки зі складною економічною ситуацією в Україні, а й з можливістю змінити життя згідно зі своїми особистими поглядами.
Я тоді був керівником недільної школи. Ми проводили різноманітні заняття як для дітей, так і для дорослих. Пам’ятаю як із залізничного вокзалу ми чи не щотижня когось проводжали. Мене тоді огортав смуток, бо це сьогодні вже є налагоджені зв’язки та спілкування, а тоді було враження, що оті люди їдуть, і більше ти їх ніколи не побачиш та не почуєш. Школа проіснувала до початку 2000-років і я особисто так проводив, мабуть, зі сотню родин, – згадує Михайло.
Михайло пригадує, як почав працювати перший єврейський лекторій у грудні 1990 року. Тоді по всьому місту розвішали оголошення про те, що відбудеться перша відкрита лекція про історію та культуру єврейського народу.
Я дуже хвилювався. Лекція відбулась у будівлі колишнього Заводського райкому компартії. Зібралось чимало людей. І цей лекторій в різних приміщеннях проіснував до наших днів, змінюючи свої форми, лекторів та слухачів. Щоб повернути колишні будівлі синагог у власність, ми створили також релігійну єврейську організацію. Адміністративні будівлі нам би не повернули, а от повернення синагоги було питанням історичної справедливості, – зазначив представник єврейської громади.
Миколаїв був закритим містом, приїхати сюди та поїхати звідси було не так й просто. Багато людей працювали звичайними робітниками. У 1962 році єврейську релігійну громаду закрили. Парафіянами було здебільшого старше покоління, тому КГБ пригрозило їхнім дітям, якщо вони хочуть зберегти професію, треба припинити діяльність громади та участь в ній їхніх батьків.
Єврейська громада починаючи із 1990-років почала не тільки відновлювати та відвідувати місця пам’яті жертв Голокосту, але й активно розвиватись у громадському та культурному житті міста. При товаристві створили школу, молодіжний центр, танцювальний та вокальний ансамбль. Важливим питанням було й налагодження міжнародної комунікації.
Одним із найбільших досягнень, товариство вважає будівництво власної будівлі на початку 2000-х років. Будівлю було зведено за власні заощадження родини Михайла Гольденберга. Організація працює при підтримці міжнародної організації “Джойнт” (Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет – прим.). Крім того, Михайло Гольденберг додав, що товариство також має ще власний музей, адже одним із пріоритетних напрямків діяльності єврейського товариства є збереження пам’яті для наступних поколінь.
Публікація створена в межах проєкту «Про що Миколаїв? Поліетнічний Південь», який реалізує Платформа MY ART у партнерстві з Агенцією розвитку Миколаєва та Миколаївським кризовим медіацентром за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
Нагадаємо, що нещодавна зняли відео про історію єврейської громади Миколаєва.