Мікрорайон Тернівка у Миколаєві має глибоке болгарське коріння, яке сягає початку ХІХ століття. Саме сюди, рятуючись від утисків Османської імперії, переселялися перші болгарські родини, закладаючи основи майбутньої колонії. Протягом десятиліть громада зберігала мову, традиції та уклад життя, попри репресії й депортації радянського періоду. Про історію заселення, втрати та сучасні виклики болгарської спільноти розповів заступник голови болгарського культурно-просвітницького центру “Търновка” Владислав Ганчо.
Перші переселенці та пільги колоністам: як болгари обирали Тернівку
Владислав Ганчо розповів, що перші болгари оселились на території сучасного Миколаєва на початку XІX століття. Зокрема болгарське поселення утворилось на території сучасних мікрорайонів Тернівка, Соляні, Північний та Темвод та простягалося на території, де зараз села Каравелове, Зайчівське, Ясна Поляна та Добра Надія. За словами Ганчо, до болгар тут жили турки.
Болгари переселялись сюди через посилення турецького гніту в Османській імперії. Коли звідси поїхали турки, то болгари почули, що є вільні землі. Спочатку сюди приїхало всього кілька осіб для розвідки і перше, що вони спробували – була вода. Вода мала стратегічне значення для життя людей, зокрема для розвитку господарства. Під час першої хвилі сюди переїхало порядку 47 родин, тобто понад 500 людей загалом. Наступні кілька років люди переїздили та оселялись у Тернівці. Мої предки живуть тут з 1802 року, – каже етнічний болгарин.
Одна із вулиць Миколаєва називається Малко-Тирнівська, яка була названа в честь болгарського міста Малко Тирново, звідки найбільше переїхало болгар.
Болгарська громада швидко розросталась і мала статус колонії. Спочатку поселення не сплачувало податків, перші 10 років, а також кожній родині надавалась земельна ділянка. Люди обробляли землю, вирощували зернові, виноград, сади, мали господарство, розводили овець, корів, птахів, а також власноруч виготовляли інструменти та різні ткацькі вироби, точили камінь для будівництва у Миколаєві, активно торгували, – зазначив Владислав Ганчо.
Як стверджує Владислав, болгари Тернівки суттєво вплинули на вигляд історичної частини Миколаєва. До прикладу болгари “доклали руки” до виробництва матеріалів і ймовірно самого будівництва і обсерваторії, і Старофлотських казарм, і Миколаївського суднобудівного заводу включно з цехами і стінами, і Кірхи, і багатьох дохідних та купецьких будинків.
Репресії, депортації і злам традицій у радянський період
За словами заступника голови болгарського центру “Търновка”, станом на 1930-роки, більше 90% жителів Тернівки були болгари. Через репресії та часткову депортацію в різні періоди історії, їх кількість зменшилась. Як говорить Владислав Ганчо, у 1996 році, коли мікрорайон офіційно був приєднаний до Миколаєва, тут проживало близько 55-65% болгар.
Під репресії більшовиків потрапило десь 10% болгарського населення. Брали тих, хто мав майно та чинили опір радянській владі. Когось розтрілювали, хтось просто зникав, частину відправляли на Урал та Сибір у рф, а також Казахстан. У першу чергу придушували тих, хто мав активнугромадську позицію, щоб залякати інших,– говорить Владислав.
Мова, освіта та культура сьогодні: діяльність болгарського центру “Търновка”
Владислав Ганчо зазначає, що у радянський період, національні свята та традиції були частково чи повністю змінені. У 1990-х роках, вже під час незалежності України, як відмітив чоловік, ситуація почала змінюватись.
Це був період створення різних громадських об’єднань нацменшин. Ми почали згадувати та відроджувати власні традиції та свята, як вдома, так й на місцевому, регіональному та навіть міжнародному рівні. Наша організація зокрема була зареєстрована у 2013 році, – додав Владислав Ганчо.
Чоловік розповів, що діяльність болгарського центру “Търновка” зокрема зосереджена на освіті, історії, культурі та краєзнавстві. До повномасштабного вторгнення, етнічні болгари мали у Тернівці власний музей, вокальний та танцювальний ансамбль, а також намагались розвивати туризм. За словами заступника центру, нині переважна кількість активних учасників або у лавах ЗСУ, або ж виїхали у Болгарію.
Владислав зазначив, що нині болгарську мову вивчають суто за бажанням. Як говорить Владислав Ганчо, ще у 1990-роках на території Тернівки болгарською мовою спілкувались скрізь.
Я сам вивчив мову просто слухаючи батьків та дідуся. У 1990-х роках болгарською мовою говорили всюди: у сільській раді, в школі, магазинах. До війни на базі нашої школи (ЗОШ №16 – прим.) розпочала діяти болгарська школа імені видатного просвітителя, який своєю діяльністю вплинув на долю кількох країн Європи, Тодора Мінкова. У самій школі усі діти вивчали болгарську по 1-2 годині на тиждень до 5-го класу, але зараз школа лише онлайн через відсутність укриття. Зараз багато хто виїхав через війну, тому охочих серед дітей вивчати болгарську десь до 300 осіб, – каже Ганчо.
У недільній школі імені Тодора Мінкова вчать болгарську мову за програмою міністерство освіти Болгарії. Аби мотивувати дітей вступати у вищі навчальні заклади в Болгарії, міністерство освіти Болгарії надає стипендію українським болгарам на перший рік навчання. Як відмітив Владислав Ганчо, стипендії вистачає, щоб покрити витрати на гуртожиток та харчування.
Якщо студент успішно закінчує рік навчання, тоді отримує стипендію на наступний рік. В іншому разі держава далі не фінансуватиме навчання. У нас так багато дітей з Тернівки вступили у ВНЗ в Болгарії, – резюмував чоловік.
Щодо традицій – вони поєднують православну віру з язичницькими звичаями, фокусуючись на гостинності, родині, родючості та очищенні. Ключовими є народні свята, такі як Сурва, зустріч нового року взимку або навесні з кукери (ряджені для вигнання злих духів), Бабиндень, коли віддають найбільшу пошану жінкам, Трифон Зарезан (день виноградарів, день початку робіт у садах), Гергьовден, Еньовдень, інші свята. Кожне свято має свій зміст, свої традиції.
Радянська влада замінювала наші свята. Наприклад, Бабин день – це день, коли вшановують всіх жінок. Воно відзначається 6 січня або 21 січня якщо за старим календарем, а його фактично спробували замінити 8 березня (яке не має того змісту, привітання без шанування). У цей день жінки святкували скільки хотіли, а чоловіки не мали право якось чимось обмежувати, – каже Владислав.
За останніми офіційним переписом, як відмітив Владислав, населення Тернівки становить приблизно 10 тисяч осіб, серед них етнічні болгари налічують наразі приблизно 25%. Чоловік додав, що при цьому через повномасштабне вторгнення виїхали близько 30% болгар.
Публікація створена в межах проєкту «Про що Миколаїв? Поліетнічний Південь», який реалізує Платформа MY ART у партнерстві з Агенцією розвитку Миколаєва та Миколаївським кризовим медіацентром за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
Нагадаємо, що нещодавна зняли відео про історію єврейської та караїмської громади Миколаєва.