Засновник інтернет проекту «Миколаївський базар», інженер, підприємець та краєзнавець Андрій Шинкаренко разом з сином Андрієм виготовляють крихітні копії архітектурних споруд Миколаєва.
Нещодавно моделісти створили копії ростральних колон із написом «Миколаїв», які розташовані на в’їзді до міста з Півночі. А також копію Миколаївської астрономічної обсерваторії у масштабі 1:200 за оригінальним проектом 1821 року.
Про те, як відбувається робота над створенням архітектурних 3D-моделей батько та син розповіли Платформі MY ART.
Ми намагалися зробити модель обсерваторії такою, якою вона була на початку. Тому що будівля трошки перебудовувалась, і ми деякі елементи повернули, а деякі прибрали. Ось тут розташовувалась квартира астронома. Тут були два телескопи і вони працювали, коли на покрівлі відкривалися спеціальні ставні. Це був зал для роботи астронома, а тут у «барабані» на другому поверсі навчалися морські штурмани
Сама ж робота над створенням копії обсерваторії почалась з іншого макету – оптичного телеграфу адмірала Олексія Грейга. Ця споруда розташована на території астрономічної обсерваторії і теж зберіглася. Маленьку копію цього оптичного телеграфу моделісти створили у 87-му масштабі й виставили результат у Миколаївському краєзнавчому музеї.
Мабуть, саме з цієї будівлі починався весь комплекс будівель астрономічної обсерваторії. Бо коли сама споруда обсерваторії ще не була готова, її тільки-но будували, то телеграф вже працював. Це був як мобільний зв’язок того часу. Депеша або телеграма від Миколаєва до Севастополя йшла майже 40 хвилин. І це було щось фантастичне
За їх словами, у 1820 році, коли збудували телеграф, це була найбільша за висотою будівля Миколаєва. І збудували його у найвищому місці – на Спаському пагорбі, що має висоту 52 метри над рівнем моря.
Процес виготовлення копій батько та син Шинкаренки починають із збору інформації та креслення, або з фотографії архітектурного об’єкта. Потім виконують обмір самої будівлі або споруди з використанням рулеток та інших вимірювальних приладів. Далі за допомогою програми AutoCAD створюють сам проект 3D-моделі.
Спочатку це крупні блоки. Далі ці блоки наповнюються більш-менш малими елементами. Згодом доходимо до ліпнини. Завершуємо, як правило, роботу над моделлю, вікнами. Бо вікна — це складний елемент, який допомагає фотополімерному друку. Тому що саме через вікна виходить залишок фотополімерної смоли з самої моделі
Після друку частин моделі на фотополімерному 3D-принтері йде фарбування і збирання частин докупи. Моделі випускають у кількох масштабів.
Це 500-й, дуже маленькі моделі, 300-й масштаб, 200-й і великі у 100-му масштабі. Наразі ми лише обмежені технічними властивостями принтера
Відео створене в межах Мистецько-культурної програми CITIZEN за підтримки Данського інституту культури