Запит на перейменування вулиць з російськими й радянським наративами особливо загострився з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Для Миколаєва все почалося в липні 2022 року, коли міська рада ухвалила рішення про перейменування вулиці Московської на вулицю Маріупольську. Але в повній мірі цей процес завершився у липні 2024 року, коли начальник Миколаївської ОВА Віталій Кім видав розпорядження №273-р «Про перейменування об’єктів топонімії», яким «оновив» 152 топоніма в Миколаєві.
Зміна вуличних назв зачепила усі райони міста – на географічній мапі з’явились нові імена. Тож ми хочемо більше розповісти про них. Ми вже розібрали оновлені вулиці і провулки Варварівки та Матвіївки, тепер же мова піде про Тернівку.
Тернівка свого часу, як Варварівка та Матвіївка, також була окремим селом, але у 1949 році була включена в межі міста. Зараз ми її сприймаємо як «болгарську», але заснували селище, яке трохи молодше міста Миколаєва (1794 рік вважається датою заснування Тернівки), саме турецькі колоністи. Власне, тоді вона так і називалась – «Турецька Тернівка», і назва походила від назви річки, яка колись тут протікала. На початку ХІХ сторіччя турків депортують до Криму, а на їх місце приходять болгарські переселенці. З назви зникає слово «турецька». Зараз третина сьогоднішнього населення Тернівки – це етнічні болгари. І це відбилось на назві головної вулиці мікрорайону – вона називається Софіївська.
У рамках нинішнього перейменування в Тернівці з’явилась ще одна «болгарська» вулиця – колишня Тверська стала вулицею Бориса Хрестителя (це давній правитель Болгарії, який, власне, зробив християнство державною релігією). Ще назви двох вулиць були деколонізовані: колишня Цілинна стала Черноземною, а Новоросійська – вулицею Мрії.
Ми ж розповімо про людей, чиї імена увіковічнили в назвах вулиць мікрорайону.
І почнемо з колишньої вулиці Гагаріна, яка тепер носить ім’я Віталія Белінського (1989-2023). Ця людина багато зробила для Тернівки вже на початку повномасштабної війни.
Віталій – миколаївець, спортсмен (займався кікбоксингом та боротьбою), який згодом присвятив себе тренерській роботі. 24 лютого 2022 року пішов до військкомату і просився на фронт, але йому відмовили. Він організував тероборону в Тернівці. Подав заявку в «АЗОВ», і вже наприкінці червня проходив курс молодого бійця, який успішно подолав. Згодом брав участь у бойових діях – у визволенні Херсона та боях під Бахмутом. Отримав нагороду «Сталевий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ. Був відзначений й іншими нагородами, але отримати їх не встиг. Він загинув під Бахмутом 17 квітня 2023 року. Похований в Миколаєві.
Колишня вулиця Степна отримала ім’я учасника АТО, миколаївця Сергія Татарінова (1978-2014). Сергій був мобілізований в березні 2014 року, став головним сержантом взводу – командиром відділення 2-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. З початку червня 2014 року брав участь в АТО. 12 червня 2014 року під час прориву укріпрайону поблизу Савур-могили на Донеччині колону українських військових атакували російські окупанти. В ході бою його поринило в шию. Під час медичної евакуації транспортний засіб потрапив під обстріл, і Сергій дістав ще три кульових поранення в спину, в область серця. Він помер у гелікоптері дорогою до шпиталю. Сергій Татарінов став першим мешканцем Миколаєва, який загинув, захищаючи Україну від російської збройної агресії. Похований на Миколаївському центральному міському цвинтарі.
Колишня вулиця Пушкіна в Тернівці тепер називається вулицею Володимира Бондарюка (псевдо «Піндос»), сержанта 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
Володимир Бондарюк (1993-2020) родом з села Кам’яний Міст Первомайського району. Він працював на СТО, багато подорожував, але його дядько, офіцер Первомайського райвійськкомату, запалив у ньому бажання стати військовим. Військову службу проходив кулеметником гірсько-піхотного батальйону в Криму, куди потрапив після навчального центру. Разом з особовим складом вийшов з окупованого росіянами Криму у 2014 році, після чого продовжив службу в 36 ОБрМП. Брав участь в АТО і ООС на Донбасі з 2014 року. Відбув 5 ротацій на Маріупольському напрямку. Він загинув 29 жовтня 2020 року від вогнепального поранення під час масованого обстрілу українських позицій біля села Водяне колишнього Волноваського району. Похований в рідному селі.
Вулиця Данила Мурашка – так тепер називається вулиця, яка нещодавно носила ім’я російського літературного критика Віссаріона Бєлінського.
Данило Мурашко (1998-2023) – не миколаївець, він родом з Чернігівщини. Але він служив у нашій 299-й авіаційній бригаді тактичної авіації з листопада 2020 року. За час повномасштабної війни здійснив 141 бойовий виліт, знищивши близько 70 одиниць броньованої техніки, понад 80 автотранспортних засобів, приблизно 30 автоцистерн ПММ, близько 600 осіб живої сили противника. Неодноразово здійснював вивід авіаційної техніки з-під авіаційних та ракетних ударів окупанта. 27 січня 2023 року під час бойового завдання на Су-25 у складі пари літак Данила підбив російський винищувач поблизу села Шабельківка на Донеччині. Він відвів підбитий літак від житлових будівель, але втратив висоту для безпечного катапультування і загинув. У жовтні 2023 року Данило Мурашко посмертно удостоєний звання Героя України та ордена «Золота зірка». Також він є повним лицарем ордена Богдана Хмельницького.
Ще дві вулиці в Тернівці носитимуть імена двох вчених-астрономів, які так чи інакше пов’язані із Миколаєвом.
Так, колишня вулиця радянського поета Маяковського тепер буде вулицею Карла Кнорре (1801-1883), який впродовж 50 років керував Миколаївською астрономічною обсерваторією (1820-1871). Також він викладав астрономію в Миколаївському штурманському училищі, керував гідрографічними роботами на Чорному і Азовському морях, що проводились під час його перебування у Миколаєві. Додамо, що Карл Кнорре є автором низки спеціальних статей, ним складено 5-й аркуш відомої зоряної мапи, що була видана Берлінською академією наук і сприяла відкриттю багатьох малих планет.
Колишній провулок російського публіциста Герцена тепер носитиме ім’я вченого-астронома Федора Бредіхіна (1831-1904), який народився у Миколаєві. Все своє життя він вивчав комети. Ці дослідження з теорії кометних форм й походження періодичних комет та метеорних потоків здобули всесвітнє визнання. Він опублікував понад 200 наукових праць і кілька науково-популярних статей, був президентом Товариства випробувачів природи (1886-1890), членом Німецької академії природодослідників «Леопольдіна» (1883), Італійського товариства спектроскопій (1889), членом Бюро довгот у Парижі (1894) та інших наукових товариств.
Залишилось сказати ще про одну вулицю, яка змінила назву з вулиці Чижова на вулицю Алли Горської.
Алла Горська (1929-1970) – це українська художниця і дисидентка, одна з найяскравіших представників руху шістдесятників, яка була вбита КДБ у 1970 році.
Саме вона разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком відкрила місця поховання розстріляних НКВС у Биківні, на Лук’янівському і Васильківському кладовищах, про що вони заявили в Київську міськраду («Меморандум №2»).
Її твори знищувались за вказівкою партійного керівництва (як, наприклад, вітраж «Шевченко. Мати», створений в Червоному корпусі Київського університету).
Матеріально й морально підтримувала родини політв’язнів, листувалася з ними. У квітні 1968 року підписала лист-протест 139 діячів науки і культури до тодішніх керівників СРСР у зв’язку з незаконними арештами і закритими судами над дисидентами. За декілька днів до вбивства склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку у справі заарештованого Валентина Мороза.
Публікація створена в межах проєкту «Деколонізація Миколаєва: аналіз нових топонімічних назв у публічному просторі», який відбувається за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна